"ПРИБОРКАННЯ ЕРОСА"
Жіночий погляд на Еротику в мистецтві

Учасники:
Анна Атоян
Зоряна Гарбар
Іванка Войтович
Іра Кляпетура
Йоланта Клюсовська
Наталя Бартків
Наталя Мирончук
Ніна Резніченко
Олена Онуфрів
Оля Пильник
Уляна Ванівська-Думе

Виставка "Приборкання Ероса" є вже другою під цією назвою. Перший варіант цієї акції був суто чоловічий. Цього разу пропонуємо Вашій увазі творчість 11 митців-жінок які представляють своє бачення Еротики на осуд глядачеві. Ви переконаєтесь, що еротичне мистецтво, як і мистецтво взагалі, дає людині стільки, скільки вона готова, спроможна і прагне від нього взяти. Тут головно діють уява та феєрична фантазія, які здатні творити ідеальні та надзвичайні естетичні світи.

Куратор - Іванка Войтович
Організатор виставки - Art Atelier I&O Voytovych

Меценати - Компанія БК, Кав'ярня Світ Кави, Мережа інтим-магазинів Полуничка

Cучасні вакханки - мами, жони і коханки, або... Або чи існує жіноче еротичне мистецтво?

Відповіддю може бути сам факт влаштування такої виставки. Засадниче питання однак залишаєть ся в тому, чи існує шось таке як відмінність в еротичній образотворчості жіночій і не жіночій. Чи не вистарчає самого поняття еротики, а мус існувати номінація, шо диференціює? Симетричною до тривіальної і найпростішої засади еротичної образотворчості чоловіків- жіноча фігуративна еротична образотворчість мала б використовувати передовсім зображування чоловічої статі, або концентрувати ся на самому "акті кохання". Повстає питання чи є шось приховане, специфічно кубітяче, в створенному жінкою зображанні "акту кохання"?

Чому кубіта зображає радше сама себе, а не евентуальний обєкт сексуального потягу (в гетеросексуальному сенсі)?
Репрезентантки феміністичного руху відповіли би просто - жінка через самопрезентацію підтверджує сама собі, а також іншим кубітам свою домінуючу роль, або принаймні бореть ся проти ситуації дотихчасової підпорядкованості.

Формально, з феноменологічного способу інтерпретації, намальований кубітою жіночий акт виглядає так само як і намальований чоловіком. Іконографічне віяло сюжетів розтягаєть ся від теми спокуси до теми сповнення. Силою обставин залишаємо ся в межах класичного дискурсу - котрий розріжняє пошук краси (гармонії) від пошуку способу передачі внутрішніх станів повязаних із нашою натурою, тобто зі станами коли воля наша нами не керує.

Згідно з романтичною традицією - як митця так і глядача могло б цікавити те, шо природнє, творчість повинна була би бути візуальною фіксацією того дикого, некультурного, вітального, темної стихії людської природи... а чи еротична образотворчість не надаєть ся для цього найліпше? Як на мене, це твердження все ж є помилковим. Доведенням цього може бути те, шо еротична образотворчість, як і будь яка інша, є залежною від концепції, від минулого і від конвенції. Тема еротики, як і будь яка інша тема в образотворчому мистецтві керуєть ся своїми власними правилами. Навязуємо до того - шо знаємо і до того- як знаємо. Залишаємо ся в образовому (візуальному) дискурсі, а тому залежимо від образів. Образів з яких мисткині користають, які мисткині використовують і які їх, мисткинь - обмежують. Це замикання себе в клітці старих схем: "чоловік діє а жінка ся показує".

Образовий репертуар, за котрим слідує інтерпретаційний репертуар відкривають ся і запрошують, шо би в них занурити ся- маємо Венеру богиню "чистого" кохання і Венеру богиню кохання "посполитого", маємо Еву і маємо Леду, зрадливу Аврору і Беатріче, маємо вакханки і грації між якими спацерує Адам, ходять герої і впалі ангели, тобто по просто жінки і чоловіки над якими кружляє Ерос - божок з недокінця окресленою статтю, ідеальна тема для показання нашої темної сторони з найяснішого боку.

А кубіти? А кубіти - мисткині як зрештою всі митці, най балансують між еросом і порносом, між деклараціями і реалізаціями, най змагають ся з традицією, аби остання могла тривати безперервно.

Анна Костирко
мистецтвознавець